Моя дружина взяла почитати книгу «Сльози Ісуса» у члена нашої церкви. Її назва «Сльози Ісуса» привернула мою увагу і я став її гортати. На клапанах обкладинки був короткий опис. Не по своїй волі скромна монахиня почуває себе погано коли бачить хрест. На вершині агонії Ісус звертається до неї.

Яке загальне непорозуміння криється за фразою «сисндром відрази до хреста», що починає виникати по всьому світу? Зміст книги пов’язаний з таємницями більш вражаючими ніж «Код да Вінчі», і він зачіпає глибини серця кожного читача.

Моя дружина насолоджувалася читанням цієї книги кожного вечора. А я не міг дочекатися коли вона закінчить її читати. Тому я взяв книгу з собою на роботу вдень щоб повернути назад увечері. Вона користувалася полотняною закладкою, а я взяв собі паперову для позначення місця де я зупинився. Однак, коли я почав читати, то не зміг зупинитися поки не дочитав до кінця. Її зміст не дозволяв мені читати книгу просто для розваги.

«Слози Ісуса», написані Пітером Чавієром (Видавництво Art Village) – це роман що має і напругу і романтичну складову. Папа Римський і кардинали, які постають там – художній вимисел. Однак, феномен, схожий на «синдром відрази до хреста», описаний у книзі, зараз справді виникає в різних частинах світу.

Цей феномен відбувається зі щирими християнами. Вони раптово починають відчувати нудоту чи відразу при вигляді хреста. У деяких крайніх випадках хрест спалюють чи знищують.

Те, що об’єднує таких людей – що вони мають відразу лише до хреста а не до Ісуса. Вони радше відчувають глибшу любов до Ісуса і співчувають Ісусу і саме це викликає у них появу такого синдрому.

Отже, чому вони відчувають відразу до хреста?

Християнська Церква, католицька чи протестантська, євангелізувала своє вчення, базуючись на такій доктрині:

Ісус був розп’ятий по своїй власній волі для відкуплення людських гріхів.

Іншими словами, Ісус прийшов на землю щоб бути розп’ятим.

Тому, ми «спасаємось» від наших гріхів через віру у «розп’ятого Ісуса»

Однак, ті, хто страждають на «синдром відрази до хреста» заперечують цю доктрину. Інколи вони мають видіння Ісуса, у молитвах чують його голос чи відчувають те, що відчуває Ісус. Вони роблять висновок, що Ісус був розп’ятий не за своєю волею. Тому хрест не повинен шануватися як щось прекрасне.

Коли я читав цю книгу, я подумав, що вона зачіпає те, про що я завжди розмірковував з того часу коли став християнином. Я думав про те, що хрест Ісуса був не тим, до чого він прагнув і це проти його волі. Ніхто мені про це не казав, але я природнім чином вірив у це і я говорив на цю тему при різноманітних нагодах, таких як репетиція хору, яку я проводив. Нещодавно я говорив про це під час своєї лекції «Пристрасна музика Джона»

Як і написано у цій книзі, з точки зору церкви такі думки є єретичними. Ось чому природно, що  за них людське життя потрапляє в небезпеку чи хтось проходить через інквізицію і його спалюють, так я це було згадано у романі. Звичайно, сучасна церква не має більше такої офіційної сили, але лідери моєї церкви, які почитали мій сайт, вирішили, що це неприпустимо та  наказали мені подати письмове вибачення.

Мені подобається Ісус, як людина. Я не відвідую церкву, і я не є таким уже посвяченим християнином, але все ж я люблю Ісуса. В основному я дивлюсь на Ісуса та слідую за ним.

Що мені подобається у Ісусі? Мені подобається те, як він жив. Він був прямим і не йшов на компроміси. Він ніколи не думав про свою власну вигоду, а хотів щастя для інших. Він сповнений життя та завжди з тими, кого притісняють. З іншого боку, він йшов просто до своїх ворогів щоб сказати істину, знаючи наскільки це небезпечно. Він справді досконала людина. Я завжди хотів бути схожим на нього.

Коли я дивлюся на Ісуса, у своєму серці я відчуваю його біль і жаль. Я відчуваю його відчайдушну молитву у Гетсиманському саду і його розчарування своїми послідовниками, які заснули. Я чую його крик: «Боже, Боже, чому Ти мене залишив?»

Я не хочу сказати, що святий Петро чи інші ранні християни, які підняли хрест, як символ спасіння були неправими. Однак, я не можу погодитись з ідеєю що хтось може спастись лише вірячи у те, що Ісус прийшов на землю з метою бути розп’ятим і що він забрав геть наші гріхи. «Ви вірите у це? Так! Тоді, вітаю! Ви спаслись! Я зараз даю вам пропуск на Небеса. Ви можете жити як вам заманеться — ви все одно потрапите на Небеса. Все що від вас вимагається – лише вірити в Ісуса. Все дуже просто. Немає кращої релігії за цю.» Відчуваючи Ісусове серце, я не можу погодитись з цією думкою.

Тому ідея цієї книги не є новою для мене. В Інтернеті колись я знайшов такі слова: «Хрест – це негативне надбання світу» Мені сподобався цей вислів і я позичив його для своєї лекції. У цьому романі хтось, хто мав таку ідею був майже вбитий. Традиційна доктрина може бути міцнішою та  такою що її зламати важче ніж здається.

Ми ніколи не повинні легко робити висновки. Якщо ви зацікавилися цим питанням, прочитайте цю книгу.